Шедіївська ЗОШ І-ІІ ступенів
ім. Віктора Ходака
Новосанжарської районної ради
Полтавської області
Сторінки історії Шедіївської з/о школи І-ІІ ступенів
В 1898 році в невеличкому селі на мальовничих берегах Орелі, завдяки Олександрі Миколаївні Авіновій, було відкрито громадсько-земське училище (школа). Олександра Миколаївна була із родини славного козака Лук′яновича, який спорудив у селі чудний двоповерховий замок, слава про який ходила по всій Лівобережній Україні.
Кажуть старі люди, що пани Лук′яновичі були добрі, з теплотою ставилися до сільських дітлахів. «Бувало їдуть на ставок, який і зараз називається Панським, а на дорогу так і висипають діти, бо частували пани їх цукерками»,- згадує Рижа Марія Данилівна.
Тож дітей родина Лук′яновичів-Авінових щиро любила.
Тому Олександра Миколаївна Авінова, дочка колишнього губернатора, дружина генерала Авінова стала першою попечителькою школи. Вона виділила 100 крб. для матеріальної допомоги школі. Допомогла закупити 199 підручників на суму 51 крб. 25 коп.. Першою ж учителькою (вона ж викладач Закону Божого) була Іларія Юхимівна Коропова. Вона закінчила Полтавське єпархіальне жіноче училище. Дочка священника приступила до своєї служби в Шедіївській школі 28 вереся 1898 року. Вперше поріг школи переступили 56 учнів: 52 хлопчики і 4 дівчинки. Але протягом 1898 року через хвороби та злидні вибуло 3 хлопчики із бідних сімей.
Село Шедієве належало до Кобеляцького повіту, саме тому Кобеляцьке повітове земство виділило на ремонт приміщення в 1898 році 500 крб. При школі було 820 квадратних саженів землі. Школа носила світський характер. В селах Андріївці, Лівенському Маячанської волості були церковно-приходські школи.
Громадськість і попечителі піклувалися про вчителів. Від громади за 1898 - 1906 рік надійшло більше 1000 крб. допомоги. Від земства за рік школа одержала ще 425 крб., а від громадськості – 100 крб.. Викладач Закону Божого одержував 50 крб. за рік, а вчитель – 300 крб..
Приміщення школи складалося з двох кімнат: одна кімната для учнів і одна для вчителів. По освітленню школа стояла вище загальнодержавного стандарту. Як згадує Подкопова Килина Іванівна (1907 р. н.), школа була трирічною. В одному класі був перший, другий, третій класи і один учитель. Проводили по три уроки: історія (у 2-му класі), Закон Божий (у 2-3-му класі),
слов′янська мова (2-й клас), буквар (у 1-му класі), арифметика (у 1-му класі).
В страшні роки голоду 1932-1933 рр.. в школі був патронат для дітей-сиріт, де варили сяку-таку юшку, пекли обаряники.
В ті часи ( до війни) керували школою директори: Берізка С.П., Кобзистий В.Я., Мошура Д.В.
Але чорні хмари війни вже нависли над нашою землею. Та не зважаючи на всі страхіття війни школа в Шедієві існувала. В 1942 році вона була госпіталем для поранених військових. Вже в 1943 році директором школи стала Мошура Марія Купріянівна. Всі сили і енергію вона віддала відбудові рідної школи, зміцненню її матеріальної бази. Тяжко було після війни. Школа була семирічною, навчалися в дві зміни, бо приміщень не вистачало. У класі навчалося по 30 учнів. Молодші класи ходили в другу зміну. Дуже тяжко було взимку: завивали сильні завірюхи, рано темніло, топили соломою. Спеціально біля школи скирдували по декілька скирд соломи. Звечора наносили солому в приміщення і зранку тополи нею груби. Та не зважаючи ні на що в школі було на диво затишно і чисто, на підвіконні росли кімнатні квіти. Різні були діти, але всі прагнули вчитися, завжди слухали і поважали вчителів.
В кінці 50-х р. директором школи був Трепетун Григорій Якович. Дуже любив дисципліну. В школі щодня була зарядка. Учні були завжди охайні. Топити вже стали вугіллям, світили гасовими лампами. За приміщенням школи була добудована глиняна хата, де знаходились майстерня і класна кімната. Навчалися вже в одну зміну. Вчителями працювали Юрій Герасимович і Поліна Терентіївна Розумні, Григорій Якович і Галина Мефодіївна Трепетун, Марія Данилівна Мошура.
В 70-х роках школою керував Їжик Трохим Пилипович. Школа була восьмирічною. Але в 1976 році школу закрили і приєднали до Лівенської восьмирічної школи. Учнів возили автобусом за два рейси ( возили до 60-ти учнів). Та уявіть собі поламаний автобус серед степу взимку... І громадськість села, а особливо вчитель початкових класів Олешко Лідія Григорівна, відстояли школу в рідному селі. Так в 1983 році була знову відкрита Шедіївська школа. З 3 квітня по 28 серпня 1983 року Лідія Григорівна була директором школи, приймала на роботу вчителів.
А з 1983р. по 1985 р. директорм школи був Христенко Іван Якович.
З 1985 року і по цей час – Терещенко Валерій Вікторович.
З 1983 р. до 1991 р. при школі діяла учнівська виробнича бригада.
Рішенням Лівенської сільської ради та за згодою колгоспу ім. Горького їй було надано 50 га землі. При школі діяла свиноферма. За три роки було вирощено 50 свиней. Була також своя група корів на МТФ, де дівчата-школярки ходили вчитися доїти корів до передової доярки Мошури Олени Дмитрівни. В школі був свій трактор – Т-40, з причепом і навісним знаряддям, автомашина ГАЗ-66. Кожного року 45-50 учнів працювали в учнівській виробничій бригаді. Учні обробляли по 10 соток цибулі, урожайність якої становила 400-500 центнерів з гектару. Кожного року учнівська виробнича бригада займала призові місця в районі. В 1989 році учнівська виробнича бригада заробила 1 млн. крб.; зайняла перше місце в районі, третє в області та була нагороджена срібною медаллю виставки ВДНГ, а також велотринажером, набором туристичного спорядження та путівками в Прибалтику, Моршин, Крим. За кошти від продажу свиней в школу були закуплені меблі. На обласному зльоті учнівських виробничих бригад 1989р. Шедіївська школа була нагороджена грамотою Міністерства освіти, яку особисто вручав І-й секретар обкому комсомолу О. Удовіченко. В той час школа працювала над проблемою «Трудове виховання як важливий фактор підвищення якості навчально-виховного процесу».
Час невпинно рухається вперед. Сьогодні школа живе новим життям.
В червні 1995 року, за сприяння благодійного фонду «Зірки Миру», її президента Казутоші Йошида (Японія), Антоніни Шуматової (США), Лідії Коржук (Україна) на території школи було встановлено Стовп Миру.
8 жовтня 2004 року між благодійним фондом «Зірки Миру» (Японія) та Шедіївською загальноосвітньою школою на урочистій церемонії Миру при Новосанжарському НВК було підписано угоду про співпрацю.В рамках вищесказаного проекту угоди Шедіївська загальноосвітня школа стала Школою Миру – однією із 20 шкіл світу.
У листопаді 2015 року школі присвоєно ім’я Віктора Григоровича Ходака, захисника Вітчизни, що загинув під Іловайськом, в минулому випускника Шедіївської школи.
